Андросов: Універсальна формула взагалі всього – поставити собі мету і пахати

В інтерв’ю сайту «24» він розповів про те, як в ефірі українських телеканалів з’явилася вітчизняна версія гри, пояснив, чому число розуму на планеті – це величина постійна, і розшифрував універсальну формулу всього.

Складається таке враження, що велика частина найяскравіших учасників української телеверсії «Що? Де? Коли» – родом з Одеси. Чому так? Одеса – місто, яке народжує таланти?

Одеса – це, безумовно, місто, яке народжує таланти. Але більша частина учасників «Що? Де? Коли?» – не одесити. Вони, звичайно, є, але більша частина – кияни, дуже багато людей є з Харкова.

Збірна Знаменитих Одеситів з’явилася, коли ми думали створити команди різних міст. Дуже легко у нас з’явилася Збірна Києва, легко з’явилася Збірна Кривого Рогу. Але найпростіше склалася команда одеситів, де у нас було не шість претендентів, як це необхідно, а десь людей 30, кожен з яких дуже органічно виглядав би за столом програми. Кожен з них був і цікавий, і відомий. Тому виникла ідея в рамках Ліги Зірок, де грають зірки кіно, шоу-бізнесу, політики, зробити окрему команду – Знаменитих Одеситів. Час показав, що ми не помилилися. Це виявилася одна з найбільш, ясна річ, веселих, але ще й одна з найбільш непередбачуваних і яскравих команд клубу.

Чому непередбачуваних?

Тому що неможливо спрогнозувати, чим закінчиться гра з їхньою участю. Вони можуть, як дуже яскраво перемогти, так і не менш яскраво програти. Причому це не залежить від складності запитань, що лежать на дзеркальному столі.

Але в будь-якому випадку буде видовище?

У будь-якому випадку буде видовище. Я приходжу на тренування команди, а тренування перед іграми – це обов’язкова частина підготовки до знімального процесу. І я чую, що говорить капітан гравцям своєї команди. Установка «Якщо ми два рази за гру пожартуємо вдало – це вже добре» могла прозвучати тільки за столом команди Знаменитих Одеситів.

Але кількість вдалих жартів за гру – вона ж не лімітована?

Звичайно, ні. Вони жартують набагато частіше.

Я правильно розумію, що Ви – людина, яка привела програму «Що? Де? Коли?» в Україну?

Дуже велика спокуса сказати: «Так, звичайно, це – я!» Але рух в Україні існував і задовго до мене. Десятки і сотні команд в різних містах грають в спортивну версію «Що? Де? Коли?», де велика кількість команд одночасно відповідають на певну кількість запитань, потім визначаються переможці. Регулярно проводяться чемпіонати України, чемпіонати областей. Практично у всіх великих містах і районних центрах є свої команди. Український рух з’явився задовго до того, як я почав цим займатися. Сильні гравці там з’явилися задовго до того, як я дізнався, що в Україні є цей рух.

Але телевізійну версію в Україну дійсно привели ми з колегами – 9 лютого 2008 року відбувся перший ефір, тоді ще – на Першому національному каналі.

Навіщо Вам це було потрібно?

Мені було цікаво. Я почав займатися «Що? Де? Коли?» в 1999 році і якось відразу пішло. Ми були командою новачків, в першому ж турнірі ми зайняли призове місце при тому, що там брали участь і професійні гравці в тому числі. Мене запросили пограти за одну з досить сильних команд. Ми з цією командою займали призові місця і на всеукраїнських, і на міжнародних турнірах.

Потім стало цікаво займатися організацією турнірів. Ми зробили багато турнірів, я придумав новий формат гри «Що? Де? Коли? Марафон», коли велика кількість запитань грається без перерв. Ми з моєю групою, яка готувала марафони, провели їх сім. Це були і добові марафони, і марафони на 777 питань, марафон, який є рекордним і на цей момент, коли ми зіграли 1001 питання за 36 годин 25 хвилин без перерв. Після того, як я став робити марафони – цей формат став популярним. Зараз вони проводяться в різних країнах регулярно.

І як від цього всього Ви прийшли до організації телевізійної версії?

Мені завжди хотілося чогось більшого. Ми вирішили з моїми колегами спробувати зняти телевізійну версію програми «Що? Де? Коли?». Думки і спроби це зробити були раніше. У 2001 році вперше поїхали на телеканал «Інтер». Але тоді нам сказали, що нема чого в Україні знімати проект, який, на думку керівництва каналу, очевидно, буде набагато гіршим за оригінал, по-перше, а по-друге, оригінал транслюється і на Україну теж. Напевно, щось в цих словах було, але ми цього не розуміли. І досі, в принципі, цього не зрозуміли.

Проте, ми не залишали надії, що цей проект отримає прописку і в Україні. У 2007 році знайшли і потенційних партнерів, і канал, який погодився з нами співпрацювати. Домовилися з москвичами, купили ліцензію і запустилися. У першому ж сезоні відбулося 32 гри, а це дуже багато. Ось відтоді «Що? Де? Коли?» – в ефірі українських телеканалів.

Бізнес на мізках – це прибутково?

Будь-який бізнес будується так, щоб це було вигідно. Напевно, він не зрівняється з торгівлею нафтою, але так, гроші приносить.

Мені здається, що це справа, як мінімум, цікавіша, ніж торгівля нафтою…

Кому як. Можливо, для когось торгівля нафтою – це кайф якийсь незвичайний. Кожен вибирає для себе. Мені цим займатися дуже цікаво. Більше того, якби поруч працювали люди, яким це було б нецікаво, або якби для мене це був просто бізнес – ми б, напевно, давно зійшли з розуму.

Ми кожен день працюємо з величезною кількістю запитань. Тільки пошта програми «Що? Де? Коли?» – це приблизно 6 тисяч листів на місяць, виходить приблизно 200 листів у день. Тобто кожен мій ранок починається з того, що я приходжу і читаю пошту. Ми працюємо над запитаннями для різних турнірів і над питаннями бізнесу. Тобто ми маємо справу з величезними шарами інформації день у день. Якщо від цього не отримувати кайф, якщо це не любити, якщо кожен день не варитися у цьому… Я слабо уявляю людину, яка б цим займалася просто заради грошей.

В Україні багато людей, які багато знають?

Звичайно. Багато людей освічених, багато людей начитаних, багато людей, які багато знають. Це різні люди, які не знайомі один з одним. Більше того, розумна людина й ерудована людина – це теж різні люди. Є багато людей, яким цікава гра «Що? Де? Коли?», які беруть участь в абсолютно різних іграх, в абсолютно різних форматах. Зараз з’явилися якісь ігри, що опосередковано пов’язані зі «Що? Де? Коли?», не будучи при цьому цією грою.