Прибулець з минулого, або Світ після 44 років ув’язнення

Він потрапив до в’язниці, коли йому було 25 за невдалу спробу замаху на поліцейського. Тепер він 69-річний дідусь, який нічого не знає про цей світ. Він може спокійно пройтися Тайм Сквером, але не розуміє життя і людей XXI століття.

«Ці картинки у вікнах. Вони рухаються. Я ніколи такого не бачив. Люди ходять туди-сюди і не звертають на це уваги. Чому вони не дивляться цих великих телевізорів?!»

Для нього дивно було бачити рекламні ролики на білбордах, будівлях, у вітринах магазинів. Колись телевізор був великою розкішшю, а тепер величезні смарт-екрани розташовані прямо на вулиці.

«Місце, де я знаходився, змінило мене. Дуже складно тепер нормально жити у такому божевільному для мене світі»

«У мене тепер багато вільного часу, і я просто спостерігаю за людьми. Спочатку мені здалося дивним, що більшість розмовляють самі з собою. Я придивився і побачив «дроти» в їх вухах і ще з такою штукою в руках, це називають IPhone. Перше, що спало на думку, що вони є агентами ЦРУ»

«Люди взагалі не дивляться, куди йдуть, тримаючи ці апарати (телефони) перед обличчям. Схоже, ніби вони якось відчувають дорогу, їм не потрібно слідкувати за напрямком. Я намагався зрозуміти, як вони це роблять? Як керують своїми рухами? Неймовірно просто»

Отіс Джейсон побачив таксофон і сказав, що колись це був єдиний можливий засіб зв’язку.

Для нього складно пристосуватися до такої кількості людей, особливо в громадському транспорті, тому поки він надає перевагу автобусу, де значно менше штовханини, аніж в метро.

«Круто бути частиною соціуму, справді. Краще ніж знаходитися в тюрмі й тільки інколи виходити назовні. Мені подобається сонце і я люблю спостерігати за людьми навколо»

З 1998 колишній ув’язнений не підтримує стосунків з родиною. Зараз в нього немає рідних, друзів, дівчини, і навіть, свідоцтва про народження…

«Я дуже сумую за сім’єю, якої в мене тепер немає»

В супермаркеті Отіс губиться серед нереально великої кількості товарів.

«Я дивлюся на ці речі і мені хочеться все це спробувати. А ці напої всіх кольорів веселки вражають мене. Рожевий. Блакитний. Я хочу це спробувати. Тут так багато всього, що можна їсти, мені складно обрати»

Коли Отіс не знає, чим зайнятись він іде в парк і медитує.

«Потрібно дозволити речам піти, позбавитись всього непотрібного. Накопичуючи гнів, людина вводить себе в стан застою, стагнації. Багато людей, виходячи з в’язниці, відчувають себе зобов’язаними комусь, відчувають провину за скоєний злочин і не можуть з цим жити. Я ні. Дозволяю минулому піти і думаю тільки про те, як дати раду майбутньому. Так я виживаю в соціумі»

Читайте також: ТОП-5 секретів, як підтримувати мозок у тонусі