Вибори у неділю: реваншисти, мрійники чи «Самопоміч»?

Специфіка цієї виборчої кампанії полягала у її швидкоплинності, тяглості результатів президентських виборів та, переконаний, у непрогнозованості вибору українців тепер.

За моїм відчуттям, саме зараз, протягом останнього тижня, люди будуть кінцево визначатися зі своїм вибором. Тому оприлюднювані попередньо результати соціологічних опитувань є дуже умовними. Це швидше політтехнологія окремих партій. Мета, звичайно, одна – вплинути на вибір людей.

Насправді ж непрохідних партій на сьогодні нема. Це відверта маніпуляція. Погляньте лише на те, як стрибають рейтинги біля бар’єру прохідності. Тим паче, є висока ймовірність наднизької явки. В опитуваннях же відображається значно більша активність виборців.

Тому зрозуміло, що нічого не зрозуміло.

Отже, перше та основне: голосуйте за власним переконанням і не піддавайтесь на маніпуляції!

Друге. Як обрати партію? Треба ввімкнути мозок і зважено прийняти рішення. Парламент – це вищий державний орган, і від одного слова в законі може залежати доля мільйонів людей.

За кого я пропоную в жодному випадку не голосувати:

1. За партії реваншистів. Сюди відносяться в першу чергу партії проросійського реваншу (За ЖОПу Медведчука, Оппоблок Ахметова). Реваншистами я також вважаю БПП (ЄС) Порошенка та Українську стратегія Гроймана. Саме останні нічого не зробили, щоб присадити і посадити Медведчука, а Ахметов узагалі процвітав зі схемою Роттердам+. Саме Порошенкові можемо подякувати за повернення Медведчука в українську політику.

Порошенко і Гройсман були при владі 5 років – ефективно працювали? Швидше, результативно грабували! Тому зараз іде мова ще й про корупційний реванш. Біля корита хочуть лишитися.

2. За «продавців мрії». Це «Слуга народу» і «Голос». Жодної конкретики у програмах та навіть меседжах. Лише знову й знову повторюється мантра про «нову політику», «за все хороше проти всього поганого». У їхніх списках є окремі симпатичні люди. Проте виборцям пропонують просто вірити у мрію і голосувати, а пояснювати свої подальші дії – не «царське» діло. Але це така неповага до людей.

Зрештою, це взагалі не партії, а партійні проекти. Адже їх не створювали, як передбачено законом, а просто взяли готові партії, перейменували їх (сподіваюсь, хоч не купили). А як же збір підписів у 2/3 районів 2/3 областей на підтримку створення партії? На це немає часу… Та й мода тепер така: закон як дишло – куди повернули, туди й вийшло. Небезпечна тенденція, але зараз не про це.

За кого я пропоную голосувати? Серед всього іншого політичного спектру це, звичайно, «Самопоміч!»

Так, ми були в парламенті, але нам не соромно за свою роботу. Тому ми не перейменовуємо партію і не берем артистів у список. За даними руху «Чесно», топ-25 найбільш доброчесних нардепів цього парламенту наполовину складається з депутатів «Самопомочі». Нещодавно нас прийняли до лав Європейської народної партії (найбільшої партії Європарламенту), і це чіткий сигнал, з ким європейці хочуть мати справу.

Можем похвалитись найкращою відвідуваністю та статистикою голосувань, жодним фактом кнопкодавства, великою кількістю розроблених та ухвалених законопроектів. І це при тому, що ми були в опозиції.

Але головне: «Самопоміч» – єдина проєвропейська антикорупційна політична сила, здатна професійно протистояти реваншистам, які, на жаль, прийдуть до Верховної Ради, та приземляти на землю «мрійників», перетворюючи мрії в реальність.

Це не голослівні заяви – саме через тиск та упертість «самопомічівців» у ВР Росію таки офіційно назвали агресором, саме затята «самопомічівка» – серед авторів мовного закону, саме «самопомічівці» очолювали всі антикорупційні рухи та ініціативи в парламенті, саме «самопомічівці» були в опозиції, але голосували за всі потрібні для країні реформи – освітню, медичну, децентралізаційну.

«Самопоміч» – послідовна, але дуже незручна для тих, хто ставить власні інтереси вище за державні, і водночас дуже корисна для виборців, яким потрібна успішна Україна, а не друга Білорусь.